
Щороку перед випускниками шкіл постає проблема вибору майбутньої освіти. Від правильності обраної дороги залежить те, як складеться життя людини. Це і соціальний статус, і затребуваність у житті, і навіть рівень матеріального добробуту. Причому іноді питання стоїть не куди піти вчитися, а яку освіту варто здобувати взагалі.
При виборі майбутньої освіти потрібно враховувати тенденції та потреби сучасного ринку праці.
Сьогодні на ринку праці області спостерігаються значні диспропорції щодо попиту та пропозиції робочої сили. Про невідповідність напрямів підготовки та чисельності випускників інститутів, університетів та академій потребам ринку праці свідчить той факт, що, незважаючи на високу потребу у кваліфікованих фахівцях з боку підприємств, багато випускників не можуть знайти застосування своїм умінням та знанням, що призводить до високого рівня безробіття серед осіб з вищою освітою. Так, за даними обласної служби зайнятості станом на 01.01.2021 серед зареєстрованих безробітних в області 44,7 % мали вищу освіту.
За даними статистичних спостережень щодо робочої сили, яка проводиться відповідно до методології Міжнародної організації праці, протягом 2015- 2019 років саме серед населення з повною вищою, базовою вищою та неповною вищою освітою спостерігався найвищий рівень безробіття. Він знаходився в межах 7,8-12 % серед осіб з повною вищою освітою; 9,8-35,7 % серед осіб з базовою вищою освітою та 8,6-10,9 % серед осіб з неповною вищою освітою.
Аналіз показників служби зайнятості показав, що станом на 01.01.2021 серед безробітних, які перебували на обліку служби зайнятості, 23,6 % раніше працювали в сфері сільського господарства, 16,6 % - у переробній промисловості, 15,3 % - у сфері оптової та роздрібної торгівлі та займалися ремонтом автотранспортних засобів та мотоциклів, 11,4 % – у сфері державного управління й оборони.
При цьому, найбільша кількість вакансій, заявлених роботодавцями до служби зайнятості, пропонувалася для кваліфікованих робітників з інструментом (22,6 % від загальної чисельності вакансій), робітників з обслуговування устаткування та машин (15,5 %), працівників сфери торгівлі (13,6 %).
Частка вакансій із заробітною платою понад 10 000 грн складала лише 9 %; від 7000 до 10 000 грн – 25,9 %; від мінімальної заробітної плати до 7000 грн – 34,1 % та на рівні мінімальної – 31 %.
У професійному розрізі найбільшу заробітну плату пропонували сортувальникам-здавальникам металу – 17 000 грн; електрогазозварникам ручного зварювання, операторам обдирних верстатів (сталеплавильне та прокатне виробництво) – 16 000 грн; майстрам будівельних та монтажних робіт, підручним сталевара електропечі – 15 000- 15 800 грн.